Завідувач кафедри систем управління літальних апаратів, факультет Систем управління літальних апаратів, НАУ ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»

Наукова діяльність

Коло наукових і професійних інтересів:

• авіоніка;
• комп’ютерні системи технічного зору;
• раціональне управління складними технічними об’єктами.

Публікації та патенти

Автор понад 100 наукових публікацій.

Професор кафедри систем управління літальних апаратів, факультет Систем управління літальних апаратів, НАУ ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»

Наукова діяльність

Коло наукових і професійних інтересів:

• авіоніка,
• відмовостійкі системи управління,
• раціональне управління автономними об’єктами.

Публікації та патенти

Автор понад 90 наукових публікацій.

З 26.03.1966 кандидат фізико-математичних наук, спеціальність: Радіофізика.
З 13.03.1968 доцент.
З 16.03.1973 доктор фізико-математичних наук, спеціальність: Радіофізика.
З 11.03.1977 професор.
З 01.04.1982 Член-кореспондент НАН України Відділення фізики і астрономії, спеціальність: радіофізика і радіоастрономія.
З 18.04.1986 по 18.04.2017 директор Радіоастрономічного інституту.
З 25.11.1992 Академік НАН України Відділення фізики і астрономії, спеціальність: астрономія і радіоастрономія.
З 19.04.2017 Головний науковий співробітник, 7. Відділ теоретичної радіофізики, Радіоастрономічний інститут.
З 19.04.2017-02.2023 Радник при дирекції , Радіоастрономічний інститут.

Відомості про захист дисертації:

Спеціальність: 01.042 «Радіофізика, включаючи квантову радіофізику»

Тема: «Дифракція електромагнітних хвиль на багатоелементних решітках». Захист 02.07.1965 р. на засіданні Вченої Ради Харківського державного університету ім. О. М. Горького

Наукова діяльність

Наукові праці стосуються теорії дифракції електромагнітних хвиль, теорії антенних систем, генераторів НВЧ, розробки радіотехнічних систем і радіотелескопів міліметрового діапазону.

Розробив концепцію використання оператора відбиття напівнескінчених структур у теорії дифракції хвиль на багатошарових періодичних структурах, створив низку принципово нових квазіоптичних елементів і систем міліметрового та субміліметрового діапазонів.

Нагороди та премії

1987 р. – Державна премія УРСР в галузі науки і техніки.

1997 р. – Заслужений діяч науки і техніки України.

2008 р. – Лауреат Премії імені С.Я. Брауде. Цикл робіт “Нові напрями радіоастрономічних досліджень”.

2008 р. – Орден «За заслуги» ІІІ ст.

2016 р. – Орден князя Ярослава Мудрого V cт.

Наукові інтереси:

• Загальна теорія систем;
• Техніка СВЧ приладів і технології їх виробництва;
• Технології супутникового, радіорелейного, бездротового і мобільного зв’язку;
• Телекомунікаційні і інформаційні технології.

Нагороди та премії

Лауреат державної премії УССР в області науки і техніки, 1987 р.

У 1973 р. закінчив Харківський інститут радіоелектроніки.

З 1973 р. по 1985 р працював у Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР.

З 20.07.1984 р. доктор фізико-математичних наук, спеціальність: Астрофізика, радіоастрономія; Астрофізика, радіоастрономія.

З 1985 працює у Радіоастрономічному інституті НАН України (з 1987 р. – завідувач відділу).

З 23.01.1991 р. старший науковий співробітник.

З 25.11.1992 р. член-кореспондент НАН України Відділення фізики і астрономії, спеціальність: астрофізика.

З 01.02.2001 р. по 01.06.2007 р. завідувач науково-дослідного відділу декаметрової радіоастрономії Радіоастрономічного інституту.

З 16.05.2003 р. Академік НАН України Відділення фізики і астрономії, спеціальність: радіоастрономія.

З 01.06.2007 р. заступник директора з наукової роботи Радіоастрономічного інституту.

З 02.06.2004 р. по 29.04.2015 р. заступник академіка-секретаря, Бюро відділення фізики і астрономії, Відділення фізики і астрономії.

З 29.04.2015 р. член Бюро відділення фізики і астрономії, Відділення фізики і астрономії.

З 16.03.2016 р. член комісії по роботі з науковою молоддю НАН України, Президія НАН України.

З 01.01.2018 р. заступник голови Вченої рада Радіоастрономічного інституту НАН України.

З 16.01.2019 р. член Ради з космічних досліджень НАН України, Президія НАН України.

Наукова��діяльність

Наукові праці стосуються фізики міжзоряного та міжгалактичного середовищ, атомної спектроскопії, створення методів та апаратури для високочутливих радіоастрономічних спостережень. На радіотелескопі декаметрового діапазону УТР-2 уперше виявив у космічному просторі випромінювання збуджених атомів вуглецю і розробив модель фізичного стану міжзоряного середовища.

Нагороди та премії

1988 р. – Державна премія СРСР.

2001 р. – Заслужений діяч науки і техніки України.

2008 р. – Лауреат Премії імені С.Я. Брауде. Цикл робіт «Нові напрями радіоастрономічних досліджень».

2013 р. – Лауреат Премії імені М.К. Янгеля. Цикл праць “Створення ракетно-космічного комплексу з ракетою-носієм «Зеніт-3Ф» та реалізація космічної місії з радіотелескопом «Спектр-Р».

2018 р. – Державна премія України в галузі науки і техніки. Робота: «Радіовипромінювання Всесвіту на декаметрових хвилях».

The post Олександр Олександрович Коноваленко first appeared on ХНУРЕ.]]> /staff/valerij-ivanovich-oborzhickij Tue, 06 Aug 2019 09:28:02 +0000 /?post_type=staff&p=55054 Освіта та кар’єра У 1972 р. захистив диплом за спеціальністю інженера-радіотехніка і був скерований на роботу в НДЛ радіотехнічного факультету.  Одночасно з роботою в лабораторії навчався в аспірантурі Ленінградського електротехнічного інституту. З 1982 р. працював асистентом, а згодом доцентом кафедри РЕПС. У 1983 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Антенно-фідерні пристрої та техніка НВЧ». У […]

1968 – інженер кафедри радіоприймальних пристроїв Харківського інституту радіоелектроніки

1968 – асистент кафедри фізичних основ електроніки Харківського інституту радіоелектроніки

1971 – старший інженер НІГ електроніки кафедри ФОЕ ХІРЕ

1971-1974 – аспірантура Харківського інституту радіоелектроніки за спеціальністю «Радіофізика, включаючи квантову радіофізику»

1975 –  провідний науковий співробітник відділу твердотільної електроніки Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР

1994  – провідний науковий співробітник відділу твердотільної електроніки Інституту радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова Національної академії наук України

Відомості про захист дисертації:

Спеціальність: 01.04.03 «Радіофізика, включаючи квантову радіофізику»

Тема: «Дослідження деяких дисперсних середовищ методом світлорозсіювання за допомогою оптичних квантових генераторів». Захист 03.06.1977 р. на засіданні Вченої ради Харківського державного університету ім. О. М. Горького

Наукова діяльність

Підготував 4 кандидатів наук.

Член двох спеціалізованих рад по захисту дисертацій.

Головний редактор журналу «Telecommunication and Radio Engineering» видавництво Begell House, США.

Публікації та патенти

Має понад 200 публікацій, в тому числі кілька винаходів і монографії.

Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки.

Працював у науково-дослідній лабораторії Військової інженерної радіотехнічної академії ППО, проходив службу на офіцерських посадах в Збройних Силах.

З 1984 року – в Харківському національному університеті радіоелектроніки (ХНУРЕ).

Кандидатську дисертацію захистив у 1990 р. після дострокового закінчення (за 2 роки) аспірантури, докторську дисертацію – у 2003 р.

Професор з 2006 року.

Освітня��діяльність

Основні курси:

• Радіоелектронні системи,
• Основи теорії систем,
• Основи радіолокації і радіонавігації,
• Основи наукових досліджень, організація науки та авторське право.

Наукова діяльність

Проф. Карташов В.М. є керівником всесвітньо відомої наукової школи дистанційних методів зондування атмосфери акустичними та електромагнітними хвилями. Основні наукові результати Карташова В.М. та його учнів – створена теорія векторних зондувальних радіоакустичних сигналів, розроблені теоретичні основи оптимізації та адаптації пристроїв обробки сигналів систем зондування атмосфери.

Останнім часом під керівництвом Карташова В.М. розроблюється актуальний, необхідний для підвищення обороноздатності країни напрям по виявленню безпілотних літальних апаратів за радіолокаційними, акустичними та оптичними сигналами. Виконано ряд держбюджетних і госпрозрахункових робіт за замовленням промислових підприємств та МОН України, досягнути результати на рівні світових.

Голова спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Громадська діяльність

Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

Розвиває міжнародне співробітництво з зарубіжними університетами: з Автономним університетом штату Нижня Каліфорнія (Мексика), з Інститутом поширення радіохвиль м. Циндао (КНР). Під керівництвом Карташова В.М. в ХНУРЕ проходять наукове стажування співробітники закордонних університетів: начальник Департаменту прикладної фізики Автономного університету штату Нижня Каліфорнія (Мексика) доктор філософії Сергієнко О.Ю. (2018 р.); аспірант факультету Інжинірингу університету Кахраманмараш (Туреччина) Бурак Озтуш (2018 р.) та ін.

Бере активну участь в проведенні та організації ряду Міжнародних наукових конференцій, є членом їх програмних комітетів. Організатор і керівник секцій престижних наукових конференцій: IECON 2019 – 45th Annual Conference of the IEEE Industrial Electronics Society, Lisbon, Portugal, 2019; 29 IEEE International Symposium on Industrial Electronics 2020, Delft, the Nederland.

Публікації

Опублікував самостійно і в співавторстві 270 наукових праць, серед яких 40 патентів на винаходи, 10 монографій (з них 6 англійською мовою в закордонних виданнях). Автор підручника і 3 навчальних посібників.

1967 – 1973 рр. – студент радіотехнічного факультету Харківського політехнічного інституту, а потім Харківського інституту радіоелектроніки.
1973 – 1975 рр. – інженер ЦКБ «Протон».
1975 – 1978 рр. – аспірантура Харківського інституту радіоелектроніки (ХІРЕ).
1981 р. – ассистент кафедри «Радіотехнічні системи» ХІРЕ.
1984 р. – захист кандидатської дисертаціі. за спеціальністю «Радіотехнічні та телевізійні системи».
1997 р. – доцент кафедри «Радіотехнічні системи» ХІРЕ
1991 – 1993 рр. – докторантура ХІРЕ.
1994 р. – доцент кафедри «Мережі зв’язку». ХІРЕ
2004 р. – захист докторської дисертації за спеціальністю «Радіотехнічні та телевізійні системи».
2006 р. – професор кафедри «Мережі звʼязку».
2009 – 2025 р. – завідувач кафедри «Мережі звʼязку» (зараз назва кафедри «Інформаційні мережі зв’язку»).

З 2025 – професор кафедри інформаційно-мережної інженерії

Відомості про захист дисертації:

Спеціальність: 05.12.17

«Радіотехнічні  та телевізійні системи»

Тема : «Багатокритеріальна оптимізація та моделювання систем розпізнавання сигналів для автоматизованого радіомоніторінгу». Захист 22.06.1984 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Харківського інституту радіоелектроніки ім. акад. М.К. Янгеля. Науковий керівник – Омельченко В.А.

Спеціальність: 05.12.17 «Радіотехнічні та телевізійні системи»

Тема: «Теоретичні основи проектування систем  розпізнавання сигналів в радіолокації та радіоконтролі».

Захист 26.09.2004 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»

Освітня діяльність

Лекційні заняття з дисциплін «Теорія електрозвʼязку», «Теорія сигналів та передавання інформації «Автоматизація проектування мереж звʼязку», «Алгоритмізація та програмні технології проектування мереж зв’язку», «Основи наукових досліджень».

Наукова діяльність

Сфера наукових інтересів:
– розпізнавання випадкових сигналів для розв’язання прикладних задач, зокрема, в галузях радіолокації, зв’язку, автоматизованого радіоконтролю, технічної та медичної діагностики.
– математичне моделювання та багатокритеріальна оптимізація інформаційних систем, зокрема, радіотехнічних систем і систем зв’язку.

З 2017 року є членом науково-методичної підкомісії Науково-методичної ради МОН України за спеціальністю 172 «Телекомунікації та радіотехніка».

Сфера наукових інтересів:

• математичне моделювання та багатокритерійна оптимізація інформаційних систем, зокрема, радіотехнічних систем і систем зв’язку;
• розпізнавання випадкових сигналів для розв’язання різних прикладних задач, зокрема в галузях радіолокації, автоматизованого радіоконтролю, технічної та медичної діагностики.

01.04.2021 – 29.12.2021 р. – провідний науковий співробітник проблемної НДЛ «Радіомоніторингу і обробки радіотехнічної інформації» ХНУРЕ за сумісництвом. Наказ Ректора ХНУРЕ №18 КН від 29.03.2021 р.

Міжнародна діяльність

В 2011 р. на запрошення В’єтнамської академії наук прочитав цикл лекцій співробітникам Інституту космічних технологій м. Ханой, (В’єтнам).
З 2016 року є координатором міжнародної програми академічної мобільності «Еразмус+» (ХНУРЕ спільно з університетом м. Пардубіце (Чехія))

Громадська діяльність

Нагороди та премії

Нагороджений почесною грамотою МОН України, а також грамотами Міністерства звʼязку України та Харківської обласної ради та  ХНУРЕ.
Обраний академіком Академії наук прикладної радіоелектроніки та Академії зв’язку України.
Переможець конкурсу ХНУРЕ  2011 року «Кращий за фахом» у номінації «Викладач-лектор»

Публікації та патенти

Має понад 300 друкованих праць, серед яких 11 монографій та 10 навчальних посібників

1994 р. – закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «Автоматизовані системи управління».

1998 р. – закінчив ад’юнктуру Харківського інституту льотчиків ВПС.

1999 р. – кандидат технічних наук за спеціальністю 20.02.14 «Озброєння та військова техніка» (дисертацію захищав у ХІЛ ВПС).

1999 р. – викладач кафедри бойового застосування АСУ авіацією.

2004 р. – закінчив докторантуру Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба.

2005 р. – доктор технічних наук за спеціальністю 05.12.02 «Телекомунікаційні системи та мережі» (дисертацію захищав у ХНУРЕ).

2004 р. – доцент кафедри бойового застосування АСУ авіацією.

2009 р. – професор кафедри телекомунікаційних систем ХНУРЕ.

2012 р. – присвоєно вчене звання професора по кафедрі ТКС ХНУРЕ.

Відомості про захист дисертації:

Спеціальність : 20.02.14 «Озброєння і військова техніка»

Тема : « Моделі та методи маршрутизації в системах спеціального призначення». Захист 1999 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Харківського інституту льотчиків

Спеціальність : 05.12.02 «Телекомунікаційні системи та мережі»

Тема : «Теоретичні основи управління мережними ресурсами з використанням тензорних математичних моделей телекомунікаційних систем. Захист 22.06.2005 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.052.03 Харківського національного університету радіоелектроніки.

Освітня��діяльність

Викладає курси: «Системи комутації та розподілу інформації, частина 2», «Управління та маршрутизація в ТКС», «Алгоритми управління та адаптації в ТКС». Видав 4 підручники та 8 навчальних посібників.

Наукова діяльність

Участь у науково-дослідних роботах:

• № 235-1 «Методи проектування телекомунікаційних мереж NGN та управління їх ресурсами» (2010 р.).
• Відповідальний  виконавець НДР №261-1 «Методи підвищення продуктивності безпроводових мереж наступного покоління» (2012 р.)
• № 299 «Підвищення масштабованості технологічних рішень щодо забезпечення якості обслуговування в конвергентних телекомунікаційних системах» (2016 р). НДР № 308 «НИТКА – 3» (2017 р.).
• Голова спеціалізованої вченої ради Д 64.052.09 з захисту докторських та кандидатських дисертацій у ХНУРЕ.
• Головний редактор е-журналу «Проблеми телекомунікацій», включеного до переліку наукових фахових видань України.

Член організаційного комітету:

• Міжнародної науково-практичної конференції під егідою IEEE Problems of Infocommunications Science and Technology (PIC S&T), Харків, Україна;
• Міжнародної науково-практичної конференції під егідою IEEE // Modern Problems of Radio Engineering, Telecommunications and Computer Science. Proceedings of the international Conference, TCSET. Lviv-Slavske, Ukraine.
• International Conference On Advanced Information And Communication Technologies (AICT).

Наукові інтереси: управління трафіком, оптимізація та якість обслуговування в інфокомунікаціях, безпроводові мережі 4G, ієрархічна і відмовостійка маршрутизація, мережна безпека.

Робота з аспірантами та докторантами: підготував 4 докторів наук та 17 кандидатів наук, є науковим керівником 2 аспірантів.

Керівництво науковою роботою студентів:

• 2011 рік – Перше місце на Загальноукраїнській студентській олімпіаді (ОНАЗ, Одеса) – магістрант Семеняка М.В.
• 2010 рік – Друге місце на Загальноукраїнському конкурсі студентських наукових робіт (ОНАЗ, Одеса) – студент Саєнко В.А.
• 2007 рік – Друге та третє місце на Загальноукраїнському конкурсі студентських наукових робіт (ХНУРЕ) – магістранти Гоголєва М.О., Старкова О.В.
• Опубліковано 3 статті зі студентами та близько 30 доповідей.

Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

Учасник міжнародного Темпус Проекту No. 544455-TEMPUS-1-2013-1-SE-TEMPUS-JPCR “Підготовка наступного покоління експертів з кібербезпеки: нова, визнана ЄС магістерська програма” (ENGENSEC).

Громадська діяльність

Член IEEE.

IEEE Membership No.: 94611942

ACM Membership No.: 3130849

Нагороди та премії

2003 року за досягнення в галузі технічних наук призначено іменну стипендію Харківської обласної державної адміністрації  імені академіка Георгія Федоровича Проскури. 2006 року став переможцем конкурсу «Вища школа Харківщини – кращі імена» у номінації «Молодий науковець».

Державні нагороди:

1. Медаль “15 років Збройним Силам України”, 2006 рік, посвідчення до медалі “15 років Збройним Силам України”, наказ Міністра оборони України №768 від 28.09.2006.
2. Відзнака Міністра Оборони України – медаль “За сумлінну службу” ІІ ступеня, 2006 рік, посвідчення до відзнаки Міністра Оборони України № 117297 наказ Міністра оборони України №1656 від 13.11.2006.

Публікації та патенти

Має більше ніж 270 наукових статей та доповідей, 1 міжнародний сертифікат у галузі кібербезпеки. 18 патентів на корисну модель.

1972 р. – з відзнакою закінчив радіотехнічний факультет Харківського інституту радіоелектроніки за спеціальністю «радіотехніка» і був направлений за розподілом інженером в КБ «Електроприладобудування» (НВО «Хартрон» у Харкові), де брав безпосередню участь у розробці мікроелектронних блоків спеціальних систем автоматичного управління і БЦВМ.

2006 р. – захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «телекомунікаційні системи та мережі». Тема дисертації: «Удосконалення систем передачі інформації проводовими каналами зв’язку на основі xDSL технологій».

З вересня 2006 р. – доцент кафедри основ радіотехніки ХНУРЕ.

З 2007 р. – академік Міжнародної академії наук прикладної радіоелектроніки.

З 2009 по 2011 рр. навчання в докторантурі ХНУРЕ на кафедрі основ радіотехніки за спеціальністю «радіотехнічні та телевізійні системи».

У грудні 2011 р. захистив докторську дисертацію за спеціальністю «системи захисту інформації».

З 2012 р. працює професором кафедри основ радіотехніки ХНУРЕ.

2014-2024 р. – завідувач кафедри радіотехнологій інформаційно-комунікаційних систем  ХНУРЕ.

До 12.04.2024 р. – професор кафедри радіотехнологій інформаційно-комунікаційних систем  ХНУРЕ.

Освітня діяльність

З 2006 р. – науковий керівник загальноуніверситетської навчально-наукової лабораторії ХНУРЕ «Відеокомунікаційні технології та системи» (УНЛ ВКТС), яка забезпечує технічну підтримку під час реалізації різних міжнародних навчальних проектів та впровадження в навчальний процес ХНУРЕ інноваційних методів навчання.
Ініціатор відкриття на кафедрі РТІКС нової магістерської програми навчання «Інформаційно-комунікаційні технології».

Лекційні курси: «Інформаційні мережі з радіодоступом», «Захист інформації в інформаційних мережах», «Аналогові електронні пристрої», «Радіоприймальні пристрої», «Засоби прийому та обробки інформації в системах ТЗІ», «Архітектура та програмування мікроконтролерів», «Методи вирішення складних проблем», Хмарні інтегровані інформаційні системи, Інтеграція інформаційних систем, Безпека інтегрованих інформаційних систем.

Наукова діяльність

Коло наукових інтересів: дослідження та розробка проводових і безпроводових цифрових систем передачі мультимедійної інформації. Методи і засоби захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах.

З 1975 р. працює в науково-дослідній лабораторії кафедри радіоелектроніки Українського заочного політехнічного інституту, де тривалий час займався науковими розробками і дослідженнями в галузі систем автоматичного управління і систем автоматизованого контролю радіоелектронної апаратури.

C 1991 по 1996 роки працював технічним директором науково-виробничої фірми «Наірі» (Харків), де організував розробку, виробництво і впровадження в мережі різної телекомунікаційної апаратури.

1997 р. – запрошений ректором М.Ф. Бондаренком на роботу керівником проекту в нову лабораторію спеціалізованих радіоелектронних систем Харківського технічного університету радіоелектроніки.

З 2001 р. працює на посаді старшого наукового співробітника лабораторії проектування засобів доступу до інформаційних мереж кафедри радіоелектронних систем Харківського національного університету радіоелектроніки.

У 2007 р. присвоєно вчене звання «старший науковий співробітник» за спеціальністю «телекомунікаційні системи та мережі».

Є науковим керівником науково-дослідної лабораторії «Проектування цифрових систем передачі інформації та програмно-апаратних платформ».

Керує науковою роботою аспірантів за двома спеціальностями:

• 05.12.17 – «радіотехнічні та телевізійні системи»;
• 05.13.21 – «системи захисту інформації».

Підготував двох кандидатів наук.

Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

Учасник міжнародних форумів розробників фірм Intel і Microsoft. Його розробки відзначені дипломами і медалями різних міжнародних виставок, впроваджені у ВАТ «Укртелеком» і встановлені на різних сегментах відомчих мереж і телекомунікаційної мережі України.

У 2009 р. був науковим керівником (ментором) студентської команди радіотехнічного факультету ХНУРЕ «���ٱ�����𳦳ٰ��DzԾ�����», бронзового призера всесвітнього студентського конкурсу «Imagine Cup 2009» в номінації «розробка вбудованих систем» (Embedded development).

Нагороди та премії

Дипломи та медалі за різні розробки.

У 2005 р. за багаторічну та сумлінну науково-педагогічну роботу та в зв’язку з 75-річчям ХНУРЕ нагороджений Почесним знаком ХНУРЕ «За заслуги».

У 2012 та 2018 рр. нагороджений Почесною грамотою Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації.

У 2021 р. нагороджений Подякою від Голови Харківської обласної ради.

Публікації та патенти

Має понад 140 публікацій, у тому числі монографію, два підручники та навчальний посібник, 6 патентів України та 28 авторських свідоцтв.